Бандера - родинне дерево.

Разговоры обо всем без перехода на личности
Відповісти
Аватар користувача
von Lutzov
Leutnant
Leutnant
Повідомлень: 6755
З нами з: Вів жовтня 28, 2008 12:11 pm
Звідки: Киев
Дякував (ла): 8678 разів
Подякували: 13388 разів

Бандера - родинне дерево.

Повідомлення von Lutzov »

Доля Степана Бандери та його сім'ї.

Прізвище «Бандера» на кількох мовах означає «прапор». Провідник ОУН став символом та прапором національно- визвольних змагань, а втім, він був не єдиним у своїй сім’ї, хто всеціло присвятив себе на вівтар визвольних змагань.

Батька Степана – священика отця Бандеру – називатимуть «революціонером у рясі», і недарма. З проголошенням Західно- Української Народної Республіки Андрій Бандера стане депутатом парламенту ЗУНР, а з початком україно-польської війни виконуватиме обов’язки капелана в одному із полків Української Галицької Армії. Коли в УГА закінчились боєприпаси і армія перейшла за Збруч, отець Бандера пішов туди зі своїм військом. Незважаючи на епідемію тифу, отець Андрій до кінця залишився сповідати хворих і сам ледве пережив цю небезпечну хворобу.

Вплив батька на сина Степана буде беззаперечним. Так, перебуваючи в лавах Української Військової Організації Степан Бандера разом з батьком у 1928 і 1930 затримуватиметься польською поліцією. Але «революціонер у рясі» загине від рук радянського НКВД. Під час радянської окупації Степан Бандера двічі намагався вивезти батька та сестер з України, проте отець Андрій передав через зв’язкового: «Від втечі з краю відмовляюся, народ залишити не можу…». 23 травня 1941 року отця Андрія буде арештованого і перевезено до Києва, де після допитів, 10 липня 1941 року, розстріляно.

У 1992 році Андрія Бандеру посмертно реабілітують а його ім’я внесуть в список мучеників за віру, щодо яких Українська Греко-Католицька Церква розпочала дебати- фікаційний процес.

В сім’ї Андрія та Мирослави Бандер було восьмеро дітей, щоправда наймолодша дитина померла немовлям. Що стосується сімох інших, то кожному з них довелося прожити насичене страдницьке життя. Усі чотири брати загинуть насильницькою смертю, а троє сестер зазнають переслідувань та довгих років ув’язнень.

Ще за «польських» часів батько подбає, щоб усі його діти отримали належну освіту, яка включатиме навчання в гімназії та університетські студії. Цікаво й те, що Андрій Бандера після смерті дружини, своїх доньок віддасть на виховання у близькі священичі родини, а уже після здобуття відповідної освіти, вони повернуться в батьківський дім.

Найстарша сестра Марта закінчила учительську семінарію і активно включилася в діяльність націоналістичного підпілля. Володимира Бандера після навчання в Стрийській гімназії одружиться й разом із чоловіком виховуватиме шістьох дітей та активно займатиметься громадською діяльністю. Наймолодша сестра, Оксана, після закінчення гімназії допомагатиме батькові й учителюватиме. Втім, це триватиме лише до 1941 року, а далі батька та доньок заарештують і сестри на довгі роки опиняться поза Україною.

Лише одній – Володимирі Бандері-Давидюк вдасться пережити лихоліття війни на рідних землях. Матір шістьох дітей, разом із чоловіком-священиком заарештують у 1946 році. Весь час, поки подружжя відбуватиме покарання на далекій Півночі, діти пробудуть у сиротинцях.

Доля братів Степана Бандери була не менш драматичною. В тогочасному суспільстві значно більше уваги присвячувалося освіті чоловіків. Тож Олександр та Василь – молодші брати Степана, після закінчення Стрийської гімназії навчалися на агрономічному факультеті Львівської політехніки. Таку ж освіту здобув й Провідник ОУН, але далі його життєва дорога звивалась через в’язниці та польські й німецькі концтабори.

Олександр та Василь не припинили навчання після закінчення Політехніки: Василь вступив на філософський факультет Львівського університету, а Олександр виїхав до Італії, де продовжив навчання у Римській вищій школі економічно- політичних наук, яку завершив зі ступенем доктора.

Брати Бандери були активними діячами націоналістичного руху, тому їхній арешт нацистами не можна пов’язувати лише із діяльністю старшого брата. Промовистий факт: Олександр, який досить комфортно облаштувався в Італії і навіть одружився на родичці міністра закордонних справ Італії Чіано, після проголошення ОУН ЗО червня 1941 року Акту відновлення Української Держави, свідомо повернувся, щоб працювати в Україні.

Коли Степан Бандера перебував у нацистському концтаборі Заксенгаузен, Олександр та Василь відбували ув’язнення в сумнозвісному Авшвіці (Освєнцимі). У липні 1942 року обох братів замордували польські «фольксдойчі». Пізніше розслідування смерті Олександра Бандери посприяло тому, що українцям полегшили умови перебування у найвідомішому «млині смерті».

Наймолодший із братів Бандер – Богдан, в час II Світової війни у складі Похідних груп ОУН пішов на Південь і, найімовірніше, загинув від рук гестапо в 1943 році у Херсоні.

За коротких п’ять років війни велика сім’я Бандер втратила батька та трьох синів, а ще трьом сестрам доведеться відбувати довгі роки покарання поза Україною.
Ehre verloren - alles verloren.

«Краще програти зі своїми, ніж виграти з чужими».
Аватар користувача
von Lutzov
Leutnant
Leutnant
Повідомлень: 6755
З нами з: Вів жовтня 28, 2008 12:11 pm
Звідки: Киев
Дякував (ла): 8678 разів
Подякували: 13388 разів

Re: Бандера - родинне дерево.

Повідомлення von Lutzov »

«МЕТА ЖИТТЯ ЛЮДИНИ — ЦЕ НАБЛИЖЕННЯ ДО БОГА!»— СТЕПАН БАНДЕРА

Степан Андрійович Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів (тепер Калуського району Івано-Франківської області). Його батько був греко-католицьким священиком, а мати донькою священика, тому виховувався Степан в умовах націонал-культурного патріотизму.

Ще з дитинства він ставав неодноразовим свідком війни, оскільки через його рідне село чотири рази (1914-1917) проносилися фронти першої світової і територія Галичини постійно переходила від одного окупанта до іншого. Саме у ті бурхливі роки відбувалися драматичні спроби відбудови та становлення української незалежної держави.

Батько Степана, Андрій, мав велику бібліотеку та брав активну участь у суспільно-політичному житті Галичини в період формування Західноукраїнської Народної Республіки (1918-1919). Він був послом від Калущини до парламенту республіки — Української Національної Ради. Під час українсько-польської війни (1919) був військовим капеланом в Українській Галицькій Армії. Також на Наддніпрянщині воював з білогвардійцями та більшовиками. Повернувся до дому Андрій Бандера в 1920 році.

«Хто будує на невластивих для нашого грунту світоглядових підвалинах, той, навіть при добрій волі й найкращих змаганнях, не поставить нічого тривкого, тільки помножить руїни»
— Степан Бандера
Ehre verloren - alles verloren.

«Краще програти зі своїми, ніж виграти з чужими».
Відповісти

Повернутись до “Флуд”