Сегодняшний день в истории.

Разговоры обо всем без перехода на личности
Відповісти
Аватар користувача
von Lutzov
Leutnant
Leutnant
Повідомлень: 6755
З нами з: Вів жовтня 28, 2008 12:11 pm
Звідки: Киев
Дякував (ла): 8678 разів
Подякували: 13388 разів

Re: Сегодняшний день в истории.

Повідомлення von Lutzov »

16 квітня 1710 року гетьманом України (у вигнанні) обраний Пилип Орлик - автор першої конституції в світі. Також на землях його родини у Франції побудлваний один з найбільших аеропортів під назвою "Орлі"(від прізвища Орлик). Син Пилипа Орлика став французьким генералом.
Ehre verloren - alles verloren.

«Краще програти зі своїми, ніж виграти з чужими».
Аватар користувача
von Lutzov
Leutnant
Leutnant
Повідомлень: 6755
З нами з: Вів жовтня 28, 2008 12:11 pm
Звідки: Киев
Дякував (ла): 8678 разів
Подякували: 13388 разів

Re: Сегодняшний день в истории.

Повідомлення von Lutzov »

7 листопада 1888 року народився Нестор Махно - командувач Революційної повстанської армії України, керівник селянського повстанського руху 1918–1921 років.

Українець козацького походження та православного віросповідання; анархіст, політв'язень, державний, військовий та політичний діяч, видатний тактик ведення партизанської війни.

Найвідоміші цитати :

--Нема партій, …а є купки шарлатанів, які во ім'я власних вигод і гострих відчуттів… знищують трудовий народ.

--Бий червоних, поки не побіліють, бий білих, поки не почервоніють!

У квітні 1925 переїхав до Парижа, де жив у Венсені, працював теслярем та робітником сцени паризької «Ґранд Опера» та в кіностудії Пате (фр. Pathé).

Підтримував активні зв'язки з міжнародним анархістським рухом, друкувався в «Анархическом веснике» та «Деле труда».

Помер у Парижі. Урну з прахом Махно замуровано в стіні комунарів під номером 6686 у 87 відділі кладовища Пер-Лашез.
Ehre verloren - alles verloren.

«Краще програти зі своїми, ніж виграти з чужими».
Аватар користувача
von Lutzov
Leutnant
Leutnant
Повідомлень: 6755
З нами з: Вів жовтня 28, 2008 12:11 pm
Звідки: Киев
Дякував (ла): 8678 разів
Подякували: 13388 разів

Re: Сегодняшний день в истории.

Повідомлення von Lutzov »

20грудня 1753 року у Петербурзі видано царський указ про ліквідацію митного кордону між Гетьманщиною та Російською імперією.

Це була одна із останніх "вічних" вольностей і елементів самоправності України, відміна якої скасувала незалежну економіку Гетьманщини.

Через менше як 10 років була скасована і сама Гетьманщина
Вкладення
Getmanchina.jpg
Ehre verloren - alles verloren.

«Краще програти зі своїми, ніж виграти з чужими».
Аватар користувача
von Lutzov
Leutnant
Leutnant
Повідомлень: 6755
З нами з: Вів жовтня 28, 2008 12:11 pm
Звідки: Киев
Дякував (ла): 8678 разів
Подякували: 13388 разів

Re: Сегодняшний день в истории.

Повідомлення von Lutzov »

20грудня 1637 року після капітуляції реєстровців під Боровицею полякам, та тяжкої поразки повсталих козаків під Кумейками де загинуло 6000 запорожців, гетьман нереєстрового запорізького козацтва Павло "Павлюк" полонений поляками. Повстання хоч і тяжко, але жорстоко та повністю придушено.

Сам гетьман Павло Бут "Павлюк" - страчений у Варшаві в березні 1638.
Вкладення
Getman But.jpg
Ehre verloren - alles verloren.

«Краще програти зі своїми, ніж виграти з чужими».
Аватар користувача
von Lutzov
Leutnant
Leutnant
Повідомлень: 6755
З нами з: Вів жовтня 28, 2008 12:11 pm
Звідки: Киев
Дякував (ла): 8678 разів
Подякували: 13388 разів

Re: Сегодняшний день в истории.

Повідомлення von Lutzov »

26січня 1960 року народився Леонід Парфьонов - відомий російський журналіст, телеведучий, автор таких популярних телепроектів, як «Намедни» і «Російська імперія». 5-разовий лауреат телепремії ТЕФІ (1995, 1999, 2000, 2002 і 2004).

Один з небагатьох популярних російських журналістів, що цілком успішно працюють по наш час, зараз в основному на опозиційному каналі "Дождь". Неодноразово засуджував російську політику та режим Путіна.

"Если обществу можно втюхивать о распятом мальчике в Славянске, то чего ж не втюхивать-то"
Вкладення
Парфенов.jpg
Ehre verloren - alles verloren.

«Краще програти зі своїми, ніж виграти з чужими».
Аватар користувача
von Lutzov
Leutnant
Leutnant
Повідомлень: 6755
З нами з: Вів жовтня 28, 2008 12:11 pm
Звідки: Киев
Дякував (ла): 8678 разів
Подякували: 13388 разів

Re: Сегодняшний день в истории.

Повідомлення von Lutzov »

31січня 1949 року героїчно загинув славетний Олекса Гасин - український політичний і військовий діяч, заступник військового міністра в Українському державному правлінні, керівник УПА-Захід та начальник Головного військового штабу УПА. Полковник УПА.

В молодості активіст ОУН, 3-чі арештований польськими окупантами, ще раз арештований німцями під час війни, змігши успішно втекти. З 1943 учасник безперервних боїв з німцями, совками та поляками. Засуджений з Василем Куком за переговори та отримання зброї від відступаючих німців, ледве не страчений. Провадив успішні бойові акції проти радянських військ, декілька разів вважвся вбитим, про що доповідали Сталіну, однак Гасин продовжува боротьбу. За декілька років важкої через бездоганну конспірацію українських повстанців, оперативної роботи МГБ вийшло на його слід.

31 січня до львівського будинку ввійшов Гасин. Додому не заходив почувши чужі голоси. Його впізнали емгебешники і попрямували за ним. Коли один з них намагався обігнати його, Гасин почав стріляти. Він скочив в трамвай, але міліціонер, що стояв у салоні, відіпхнув його. Наближалася погоня, Гасин поранив міліціонера та вистрілив собі у рот померши на місці.
Вкладення
Гасин Олександр.jpg
Ehre verloren - alles verloren.

«Краще програти зі своїми, ніж виграти з чужими».
Аватар користувача
Alfred Darre
Повідомлень: 797
З нами з: П'ят листопада 21, 2008 11:46 pm
Клуб в котором состоите:: 172ir
Звідки: м. Київ
Дякував (ла): 388 разів
Подякували: 1162 рази
Контактна інформація:

Re: Сегодняшний день в истории.

Повідомлення Alfred Darre »

В цей день 1950 року загинув Миха́йло Москалю́к (псевдо: «Спартан») — сотник УПА, один з останніх керівників УПА.
Spoiler: show
В рядах ОУН — із 1939-го. Брав участь у встановленні української влади у Львові, був учасником проголошення 30.06.1941 відновлення Української держави.
В 1944 очолив створену на полонині Малиновище сотню УПА. Сотня «Спартана» майже 40 разів була у ворожому оточенні, але щоразу відновлювалась. Радянська влада за голову «Спартана» обіцяла пів-мільйона рублів. Лише 2.02.1950 рад.владі з допомогою зрадника вдалось оточити його будинок. Він не здався ворогам, він загинув разом з дружиною Ольгою та ординарцем П.Рибчуком. Зрадник потім був страчений за вироком трибуналу УПА.
Вкладення
CaMhTecUkAATbkB.jpg
Аватар користувача
von Lutzov
Leutnant
Leutnant
Повідомлень: 6755
З нами з: Вів жовтня 28, 2008 12:11 pm
Звідки: Киев
Дякував (ла): 8678 разів
Подякували: 13388 разів

Re: Сегодняшний день в истории.

Повідомлення von Lutzov »

4лютого 1880 року народився Климент Квітка - видатний український музикознавець, піаніст, педагог та фольклорист. Чоловік Лесі Українки. У 1917-18 роках член Центральної Ради - заступник міністра юстицій, один з тих кому вдалось у подальшому уникнути серйозних репресій в СРСР. Основоположник радянської музичної етнографії та основи сучасної музично-фольклористичної педагогіки.

Викладав у київській концерваторії, в 1934 арештований, відпущений у 1936 через клопотання діячів культури. Потім пропрацював до кінця життя в московській концерваторії. Квітка зібрав понад 6000 українських та кілька сот білоруських, румунських, молдавських, російських, грецьких пісень. Чимало записав їх з голосу Лесі Українки та Івана Франка. Вершиною етнографічного шляху Квітки є збірник «Українські народні мелодії», де вміщено 743 українські пісені. У 1908 році разом з Лесею Українкою записав мелодії українських народних дум. Понад 200 записів Квітки використали українські та російські композитори як теми для своїх творів. Найвидатніші хорові композиції Миколи Леонтовича створено на мелодії, які записав Квітка.

Ім'я Квітки має Науковий центр народної музики при Московській консерваторії.
Вкладення
Климент Квитка.jpg
Ehre verloren - alles verloren.

«Краще програти зі своїми, ніж виграти з чужими».
Аватар користувача
von Lutzov
Leutnant
Leutnant
Повідомлень: 6755
З нами з: Вів жовтня 28, 2008 12:11 pm
Звідки: Киев
Дякував (ла): 8678 разів
Подякували: 13388 разів

Re: Сегодняшний день в истории.

Повідомлення von Lutzov »

4лютого 1972 року помер легендарний Микола Чеботарів - видатний український військовий і політичний діяч, полковник Армії УНР, один з організаторів та керівник української контррозвідки. Особистий охоронець Симона Петлюри.

Ветеран Першої Світової. В добу УНР - військовий комісар Слобожанщини. Один з творців Гайдамацького Коша Слобідської України, який згодом очолив Петлюра.

Повстанський рух та самі отамани стали об'єктом запеклої боротьби Чеботаріва на довгі роки. Розхитаність, неорганізованість, а іноді й просто розперезаність військових, їх безглузду поведінку, поруч із хаосом і анархією, а також бездіяльністю верхівки УЦР, Микола Юхимович вважав головними причинами поразки. Не полишив своєї боротьби з отаманами і тоді, бувши комендантом запілля Дієвої Армії. Помер на еміграції в Німеччині.

«Жодних "уступок" військових, фінансових, чи яких других не може бути. Одна уступка — це зброя і кров. Шлях до Самостійної України через море крові» ©
Вкладення
Чеботарыв.jpg
Ehre verloren - alles verloren.

«Краще програти зі своїми, ніж виграти з чужими».
Аватар користувача
Romei
Ефрейтор
Ефрейтор
Повідомлень: 1060
З нами з: Пон листопада 08, 2010 10:47 pm
Клуб в котором состоите:: 172 сп
Skype: dacenkorkka
e-mail: trezvii-santehnik@ra
Звідки: Кривой Рог
Дякував (ла): 897 разів
Подякували: 1578 разів
Контактна інформація:

Re: Сегодняшний день в истории.

Повідомлення Romei »

13 лютого 1939 року, На виборах до сейму новопроголошенной державы Карпатцька Украiна, здобула впевнену перемогу, 92,3%, партiя Украйнське нацiональне обьеднання, пiд керiвництвом А. Волошина. Але новостворена Украйнська влада на прикарпаттi iснувала недовго. Вже 16 лютого молода держава iз столицею в мiстi Хост була придушена угорскими вiйсками а 18 лютого вiйсками угорщины була окупована вся територiя Закарпаття. Карпатська Україна та її армія у фотографіях Каленика Лисюка: http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2 ... 6/31888/#0" onclick="window.open(this.href);return false; тут багато свiтлин з тiх подiй.
Вкладення
Stamp_of_Karpatska_Ukrajina.jpg
Аватар користувача
Romei
Ефрейтор
Ефрейтор
Повідомлень: 1060
З нами з: Пон листопада 08, 2010 10:47 pm
Клуб в котором состоите:: 172 сп
Skype: dacenkorkka
e-mail: trezvii-santehnik@ra
Звідки: Кривой Рог
Дякував (ла): 897 разів
Подякували: 1578 разів
Контактна інформація:

Re: Сегодняшний день в истории.

Повідомлення Romei »

З 16 по 19 лютого 1943 року друге перебування Гітлера у Запоріжжi, воно виявилося найтривалішим – . Воно ж таки є найдокладніше документованим у спогадах учасників подій – і Манштейн, і Штальберг, і Баур, і Шульц точно фіксують події, що його супроводжували. Метою поїздки, як і в перший раз, було проведення наради з фельдмаршалом Манштейном, який щойно під тиском радянського наступу мусив перенести свою штаб-квартиру зі Сталіно (Донецьк) до Запоріжжя. Необхідність наради була викликана загрозою прориву Червоної армії до Дніпра з перспективою оточення значних німецьких сил між Дніпром, Міусом та Азовським узбережжям.
Рішення про нараду Гітлер, за свідченням його пілота Баура, прийняв імпульсивно, наказавши вилітати о третій годині ночі. Політ здійснювали три літака "Конкорд". Гітлер та його штаб розмістилися в будинку штаб-квартири групи армій "Південь".
Під час другого перебування Гітлера в Запоріжжі сталася подія, яка могла б мати кардинальні наслідки для перебігу Другої світової війни. Йдеться про довірчу розмову генерал-майора Дітріха фон Холтіца з фельдмаршалом Манштейном, під час якої генерал запропонував Манштейну приєднатися до заколоту вищих командирів вермахту проти Гітлера.
На відверту пропозицію взяти діяльну участь у відстороненні Гітлера від влади з метою укладення миру з західними союзниками, Манштейн, за свідченнями генерала, відповів рішучою відмовою. І хто знає, як склався б подальший хід історії, якби відповідь фельдмаршала була б інакшою.
Ситуація на фронті групи армій "Південь" під час перебування Гітлера в Запоріжжі ставала дедалі небезпечнішою для німців. 19 лютого в районі запорізького аеродрому раптом з’явилися передові радянські танкові колони й Гітлеру довелося терміново залишити місто. За свідченнями особистого пілота Гітлера Ганса Баура, літак фюрера піднявся у повітря саме в той момент, коли до аеродрому підійшли приблизно 20 радянських танків, що прорвалися з дніпропетровського напрямку. Якби радянські танки не зупинилися (вірогідно, через браком пального) й не зайняли оборону, Гітлер не зміг би скористатися своїм літаком для перельоту до своєї штаб-квартири під Вінницею.
Вкладення
e9ba361-9-.jpg
Аватар користувача
von Lutzov
Leutnant
Leutnant
Повідомлень: 6755
З нами з: Вів жовтня 28, 2008 12:11 pm
Звідки: Киев
Дякував (ла): 8678 разів
Подякували: 13388 разів

Re: Сегодняшний день в истории.

Повідомлення von Lutzov »

9 березня
1814 (- 1861) — народився Тарас Шевченко, поет, письменник, художник, консолідуюча постать української нації. Вітаю всіх, для кого цей день свято!
Вкладення
Шевченко.jpg
Ehre verloren - alles verloren.

«Краще програти зі своїми, ніж виграти з чужими».
Аватар користувача
Romei
Ефрейтор
Ефрейтор
Повідомлень: 1060
З нами з: Пон листопада 08, 2010 10:47 pm
Клуб в котором состоите:: 172 сп
Skype: dacenkorkka
e-mail: trezvii-santehnik@ra
Звідки: Кривой Рог
Дякував (ла): 897 разів
Подякували: 1578 разів
Контактна інформація:

Re: Сегодняшний день в истории.

Повідомлення Romei »

17 березня 1917 року. в Киевi сформовано уряд "Центральна Рада" с квiтня 1917 року Рада почала працювати як вищiй законодавчiй орган Украiни. Роком пiзнiше вона була скасована гетманом Скоропадским та нiмецькою вiйсковою адмiнiстрацiею.
Вкладення
цр.jpg
Аватар користувача
Alfred Darre
Повідомлень: 797
З нами з: П'ят листопада 21, 2008 11:46 pm
Клуб в котором состоите:: 172ir
Звідки: м. Київ
Дякував (ла): 388 разів
Подякували: 1162 рази
Контактна інформація:

Re: Сегодняшний день в истории.

Повідомлення Alfred Darre »

21.03.1873 року народився Я́ків Гандзю́к - отаман бригади армії УНР. Розстріляний 09.02.1918 бандами Муравйова.
Spoiler: show
З початком революційних подій призначається на посаду бригадного командира 23-ї піхотної дивізії (17.04.1917).

За кілька місяців Яків Гандзюк досягає вершини своєї військової кар'єри — отримує звання генерал-майора (6.06.1917 р.) й очолює 104-у піхотну дивізію. Пізніше, не без участі генерала, вона стане українізованою — Першою Українською дивізією у складі 1-го Українського корпусу під командуванням генерала Павла Скоропадського — майбутнього очільника і гетьмана Української Держави — дивізія відводиться до Проскурова, де й проводиться українізація. Начальником штабу стає генерал Яків Сафонов, першою дивізщією командував Яків Гандзюк, начальником булави (помічником) — полковник Микола Капустянський. До складу дивізії входили 4 полки — Київський імені Б. Хмельницького, полковник Маєвський, Стародубський імені гетьмана Скоропадського, Дмитро Масалитинів, Полтавський імені гетьмана Сагайдачного, Наум Никонів, Чернігівський імені гетьмана Полуботка, Гнат Порохівський.

Після виходу Скоропадського у відставку, в грудні 1917 року, обіймає посаду командира. Частини корпусу утримували Здолбунів, Рівне, Шепетівку, роззброюючи загони, в яких починалися хитання.

"під командуванням Гандзюка частини І-го Корпусу затримували більшовицький наступ на Київ з півдня. Два полки І-ї дивізії міцно тримали в своїх руках Шепетівку, Рівне та Здолбуново. ІІ-га дивізія цього корпусу, спираючись на залізницю Жмеринка-Козятин, роззброїла цілий гвардійський корпус у складі двох дивізій піхоти та дивізії кінноти, що був під командуванням відомої большевички Бош. Цей корпус прямував через Жмеринку на Київ.
Таким чином, до самого залишення Києва українським урядом, частини І-го корпусу давали відсіч наступові численних большевицьких частин на нашу столицю."


8 лютого 1918 року, після 5-денної облоги Києва, червоні війська Муравйова увійшли до міста. Уряд України поспішно перебазувався до Житомира, не надавши ніяких вказівок армійським частинам, які розташовувались на оборонних рубежах столиці.

9 лютого авто командувача 1-го Українського корпусу Якова Гандзюка виїхало з міста Біла Церква (тут розташовувався штаб корпусу) до Києва для отримання роз'яснення оперативної ситуації від військового міністра Миколи Порша та членів Генерального Секретаріату УНР, які днем раніше покинули столицю. Разом із Гандзюком були начальник штабу корпусу, генерал Яків Сафонов, та керівник оперативного відділу полковник Олександр Гаєвський. На під'їзді до столиці загін червоних балтійських моряків оточив машину та взяв у полон пасажирів, у тому числі Якова Гандзюка. На особисту пропозицію М. Муравйова перейти до більшовиків Гандзюк, як і його колеги по службі, відповів відмовою. За спогадами О. Гаєвського, генерал відповів:

«Ви помилилися, бо ми українці. І нам зрозумілі причини, що змусили вас воювати з нами».

Після цього українських офіцерів доставили до будівлі Олексіївського інженерного училища, де вони були розстріляні. Генерала Гандзюка по-звірячому добивали: на його тілі пізніше нарахували 12 ран, нанесених багнетом. Зумівши врятуватись та будучи пораненим, О. Гаєвський пізніше, у своїх спогадах, опише ту подію так:

«…генерал Гандзюк звернувся до своїх товаришів: „Благати про пощаду цих мерзотників принизливо для нас. Єдине побажання усім нам — помремо героями!“. Генерал попрощався з кожним, розцілувався: „Як командувач українського корпусу, виходжу на розстріл першим!“.

Муравйовці повели полонених на схил до конов'язу поблизу стін училища. Помітивши, що генерал Сафонов, багатодітний батько, занепав духом, Яків Григорович підтримав соратника: „Не раз ми з тобою дивились смерті у вічі, помремо ж мужньо, як і належить воїнам!“.

Матроси наказали стати до них спиною, що обурило генерала Гандзюка: „Що? Совість не дозволяє вам дивитися нам в очі!“. Це були його останні слова. Після залпу всі троє впали…».

Влітку 1918 року дружина страченого генерала Гандзюка з допомогою О. Т. Гаєвського розшукала й упізнала тіло свого чоловіка в одній з братських могил, що на Солом'янській площі. За активної участі гетьмана Павла Скоропадського генерал був перепохований з військовими почестями на території Свято-Михайлівського Видубицького монастиря. На могилі був встановлений дубовий хрест з написом:

«Генерал-майор Яков Гандзюк. 1873–1918. Зверски убит большевиками».
Вкладення
CeDqK-WW8AAaptY.jpg
CeDqK4wW0AAo8Sd.jpg
Аватар користувача
Alex Richter
Unterfeldwebel
Unterfeldwebel
Повідомлень: 3067
З нами з: Вів лютого 24, 2009 6:51 pm
Клуб в котором состоите:: 14/172 ir
Дякував (ла): 6158 разів
Подякували: 4266 разів

Re: Сегодняшний день в истории.

Повідомлення Alex Richter »

Останній бій УПА відбувся 14 квітня 1960 року на Тернопільщині у Божиківському лісі на межі Підгаєцького й Бережанського районів за кілька кілометрів від хутора Лози (Бережанщина), де діяла партизанська група у складі трьох підпільників: Петра Пасічного - члена Подільського окружного проводу ОУН, досвідченого командира і радиста, його дружини Марії Пальчак, котрі займалися партизанською діяльністю ще з часів заснування УПА, та 22-річного бойовика Олега Цетнарського. 11 жовтня 1959 року відбулася остання акція цієї боївки УПА - ліквідація оперуповноваженого бережанського відділу КҐБ. Вважається, що це був остання жертва українських повстанців. Нескорених вояків УПА каґебісти вистежували не один рік, але не могли знайти місце їх перебування, заховане густим лісом і непрохідними дорогами... 14 квітня 1960 року (був страсний четвер напередодні Великодня) оперативний групі Тернопільського УКҐБ вдалося знайти район розташування повстанської боївки. Туди прибули 45 автомашин та понад півтисячі солдатів. Трьом українським повстанцям протистояла ціла армія, що оточила упівців щільним кільцем. Коли повстанці, вийшовши з криївки, ішли у напрямку хутора Лози, вони потрапили у засідку КҐБ. Ті мали завдання схопити підпільників живими, однак повстанці завзято боронилися. Каґебісти почали стріляти, і тоді, щоб не потрапити живими в руки ворогів, Петро Пасічний та Олег Цетнарський застрелилися. Марію Пальчак поранили в руки. Вона двічі стрілялася, щоби не потрапити в полон, а потім пустила собі кулю в скроню, але куля застрягла в черепі й жінка залишилася живою. Згодом Марію схопили й повезли до Тернопільської тюрми, щоби засудити показовим судом до 15-річного ув'язнення (через те, що під час бою вона важко поранила одного із ворогів). Після повного відбуття присуду (п'ять років тюремного ув'язнення та 10 років мордовських концтаборів Росії) Марія Пальчак повернулася до села Шумляни, де мешкала в рідної сестри. Померла вже за часів незалежности України. Жертвами репресій стали й родичі пані Марії. А вагітна дружина Олега Цетнарського Ольга (молоде подружжя прожило разом тільки один рік), яка знала про перебування чоловіка в лісі, через погрози каґебістів на допитах забрати сина змушена була сказати, що чоловік її покинув, а згодом змінила прізвище.
Тільки деякі повстанці, законспірувавшись, пережили весь період другої більшовицької окупації. Вояк УПА Микола Маньковський, уродженець с. Угринь Чортківського району, приміром, прожив нелеґально протягом 45 років. Своїм побратимам по боротьбі він заявляв, що совєтській владі ніколи не скориться. Після 1960 року каґебісти його сім'ю більше не турбували, вважаючи, що повстанця нема серед живих. Проте він продовжував жити у криївці...

14 квітня 1960 року є, сказати б, "офіційна" дата останнього бою УПА. Проте, зі слів учасників подій, вже після грошової реформі (себто, після 1961 року (!)) в селі Слав'ятин Бережанського р-ну Тернопільщини існував і активно діяв загін УПА. Командиром загону була жінка на псевдо "Шістка". Недавно з'явилися відомості, що останній бій підрозділу УПА з підрозділом МВД відбувся на Тернопільщині 1961 року, а воїн УПА Ілько (Ілля) Оберишин залишався у підпіллі до 1991. http://gazeta.ua/" onclick="window.open(this.href);return false;…/people-newspaper/_pidpilnij-shlyub/100789

Петро Пасічний стоїть праворуч, Марія Пальчак сидить праворуч
http://bandera.lviv.ua/?p=4768" onclick="window.open(this.href);return false;
Уверенность в победе- половина победы.(с)Моше Даян
grinder
Повідомлень: 586
З нами з: Сер липня 28, 2010 9:34 am
Клуб в котором состоите:: 46-й пех. Днепровский полк
Звідки: Хмельницкий
Дякував (ла): 439 разів
Подякували: 741 раз

Re: Сегодняшний день в истории.

Повідомлення grinder »

Поправлю-тогда УПА де-юре уже не существовало. Речь идет о вооруженном подполье. Что никоим образом не делает их подвиг меньшим
"Вперед, обезьяны, вы что, рассчитываете жить вечно?" (с) Неизвестный сержант Иностранного Легиона, Севастополь, 1855 г.
Аватар користувача
Romei
Ефрейтор
Ефрейтор
Повідомлень: 1060
З нами з: Пон листопада 08, 2010 10:47 pm
Клуб в котором состоите:: 172 сп
Skype: dacenkorkka
e-mail: trezvii-santehnik@ra
Звідки: Кривой Рог
Дякував (ла): 897 разів
Подякували: 1578 разів
Контактна інформація:

Re: Сегодняшний день в истории.

Повідомлення Romei »

25 травня 1926 р., о 14.12, на розі вулиці Расіна і бульвару Сен Мішель, у Латинському кварталі Парижа, перед виставкою книг магазину-книгарні Жільбер Самуїл Шварцбард, зробивши сім револьверних пострілів, обірвав життя Симона Петлюри, якому йшов 47-й рік.
Смерть Петлюри стала для еміграції фактором єднання, про що С. Єфремов 27 жовтня 1926 р. зазначав: “Видко, також, що смерть оця знову ніби збила до гурту еміграцію і помирила різні її відлами…”1325.
Справжні причини вбивства С. Петлюри довший час залишалися поза лаштунками публічного обговорення у радянській історіографії. Вони або замовчувалися, або фальсифікувалися. Проте і до цього часу вони залишаються предметом уваги української історіографії. Перші друковані матеріали за даними П. Зленка, поданими в “Матеріалах для бібліографічного покажчика”, нараховують 367 публікацій. Багато матеріалів видала організована у Парижі 1926 р. громадська Судова комісія у складі провідних українських діячів В. Прокоповича, О. Шульгина, М. Шумицького, І. Токаржевського, Л. Чикаленка і М. Шульгиної. Комісія зібрала близько 70 письмових свідчень, у тому числі В. Падалка, С. Бережного, Л. Мартинюка, І. Дроваля, Б. Базілевича, підполковників Бутакова, Д. Гудзіва, М. Шадріна, М. Гальчука, полковників А. Дехтярова, М. Зоренка. Цікаві записки про діяльність С. Петлюри в армії, організацію і боротьбу української армії надіслали М. Омелянович-Павленко, А. Чернявський, В. Петрів.
Першими найбільш ґрунтовними працями про вбивство Петлюри стала книга генерала М. Шаповала “Про смерть Петлюри”, фундаментальна монографія українського історика і юриста А. Яковліва “Паризька трагедія”, праці Е. Добковського та І. Токаржевського-Карашевича.
Вкладення
petlyura1.jpg
p11a.jpg
29377ca-otaman.jpg
Аватар користувача
kadet
Рядовой погран.войск НКВД
Рядовой погран.войск НКВД
Повідомлень: 3035
З нами з: Нед травня 02, 2010 8:38 pm
Клуб в котором состоите:: Цитадель
Звідки: Никополь
Дякував (ла): 4204 рази
Подякували: 2116 разів
Контактна інформація:

Re: Сегодняшний день в истории.

Повідомлення kadet »

Новости Днепропетровска 76-летней давности
Дніпропетровська газета, Четвер, 19 березня 1942 року, Dnjepropetrowsker Zeitung
http://nikopol.do.am/photo/?photo=2089" onclick="window.open(this.href);return false;
http://nikopol.do.am/photo/?photo=2090" onclick="window.open(this.href);return false;
Вкладення
95784686.jpg
27498311.jpg
С границы – уйти нельзя...
...граница пойдёт за тобой!
Відповісти

Повернутись до “Флуд”